***

Кожного разу, як вперше, ставлю собі запитання «Чому це зі мною?». Не шукаючи відповіді, киваю головою, що, мабуть, так і слід.

Кожного ранку, коли прокидаюсь – згадую Тебе. Кожного вечора намагаюсь забути. І так по колу. Безкінечному, замкненому колу.

Кожного дня шукаю серед перехожих знайому усмішку. Привітну. Твою. Рідний запах, наче струмом у воді.

Кожного тижня я планую подорож туди, де були Ми. Туди, де нас тепер нема.

Кожного місяця я відвідую кав’ярню, де готують каву на піску. Пам’ятаєш нашу останню каву із присмаком гіркоти, суму і розлуки?

Я пам’ятаю. Пам’ятаю все те, що вартувало би спалювати, ламати і нищити.

Кожного року я святкую наш перший день знайомства. Намагаюсь його вберегти в пам’яті на роки. Щоб завжди було щоранку, щодня, щовечора, щотижня, щомісяця з Тобою. Про Тебе. Завжди.

J.