А чого хочеш ти?

Читати книги з психології, думати про щастя як досяжну мету і ціль нашого життя, вчитись бути холодною як лід чи відчувати кожного разу бурю до кінчиків пальців та іскорок в очах. Дозволяти собі бути відстороненою й байдужою чи ображатись і плакати. Здається, я вже не вважаю емоції моїм ворогом, але й не видавлюю їх за “правильних” обставин. Мені дивна така зміна,  дивна ймовірність чесності й доцільності своїх дій. З кожним кроком починаю розуміти все більше в собі, й трошки більше в інших. Здається, кожну окрему людину я оплакала, коли мені зробили боляче, але разом з образою вийшла фальшива прив’язаність до людини.

Що сказати? Ми занадто боїмось залишитися самими:не мати друга взагалі чи не мати їх в достатній кількості чи парності, не мати хлопця/дівчини, не мати підтримки. І через ці страхи люди дружать з ненависними їх людьми чи себто заводять псевдодружбу, через них починають зустрічатись з партнером/партнеркою суто з своїх егоїстичних поглядів, не розуміючи взагалі терміну стосунки і роботи над ними, розглядаючи людину лиш як ймовірний підходящий варіант для співжиття.

Люди такі самотні й лякливі. Вони загадують собі на зорі інших людей. Намагаються знайти сенс чи вихід чи розраду в пустих амбіціях чи ставлять фальшиві цілі, що не принесуть їм щастя. Адже це головне, що хочете в житті – щастя. Скажете ні? У вас, наприклад, ціль всього життя – блискуча кар’єра. Чому? Бо сходження по кар’єрних сходинках веде до добре оплачуваної роботи. Але чому ви цього жадаєте? Щоб мати гроші. Чому? Щоб забезпечувати всі свої забаганки. А чому? Бо тоді ви будете щасливі.

І звісно, для досягнення щастя не достатньо визнати його головною метою, для цього треба ще працювати багато. А поки хочу лише, щоб люди були чесними. Перш за все з самими собою. Так буде простіше. А ще не кривдьте інших брехнею чи фальшивими обіцянками. Якщо горіти, то до кінця. Якщо бути, то тільки разом. Якщо відчувати то казати, і якщо не відчувати, то знову ж таки – казати. І ще: побільше усміхайтесь і пам’ятайте, що все буде гарно.

Автор С. К. 

Редакція не відповідає за вміст блогу