Автостоп в Україні. Бути чи не бути?

Ми так багато чуємо та знаємо про подорожі автостопом за кордон. Про тутешніх людей, культуру автостопу та багато іншого. А чи популярний такий спосіб пересування у нашій державі? Розповів нам про це український автостопер Леонід Левчук.

Мета

Для одних автостоп – це просто спосіб безкоштовного пересування. Тобто, вийшов на дорогу, зловив машину, доїхав собі до місця призначення і все. Ні бе, ні ме, ні ку-ку-рі-ку, ні з водієм, ні з кимось ще. Для інших – це спосіб пізнати світ та культурно збагатитись. Навіть ту саму Україну. Ти їдеш, спілкуєшся з людьми з цих місцевостей, намагаєшся якимось чином зрозуміти їхню культуру, дізнатися щось про їхню історію, пробалакати про якісь визначні місця чи ще щось.

Водії

Мандрівка автостопом дуже цікава саме тим, що ти  більше отримуєш, ніж віддаєш. І так, це справді безкоштовно:) Водії підвозять тебе не для того, щоб ти заплатив, а, зазвичай, тому що нудно! От нудно водію одному їхати, вирішив тебе кудись підкинути, він розказує щось тобі, ти йому. І дорога проходить швидко та цікаво.
Ось, одного разу мене взялись підвозити чисто через те, що я мав мапу. І був, грубо кажучи, штурманом протягом 300 км від Дніпра аж за Кременчуг.

Часто супутників беруть самотні чоловіки. Ті самі далекобійники, адже їм просто нудно у дорозі та немає чим зайнятись протягом поїздки. Вони просто підбирають людину і спілкуються з нею. Це цікаво для них і файно для нас.

Також, періодично підбирають люди, які колись були автостоперами. Дуже часто вони розповідають корисну інформацію, діляться досвідом, підвозять навіть на незначу відстань, але завжди висадять там, де легше буде зловити машину.

Була приємна ситуація по дорозі з Тернополя. Ми з дівчатами потрапили під жахливий дощ, одяг мокрий, ми мокрі, нам холодно, їсти нема чого. Ми справді вже думали, що додому потрапимо не скоро. Та нас підібрала карета швидкої допомоги, ще й з тих новіших. Вони нас відігріли, підлікували, дали гарячого чаю. Тобто, хороші люди справді попадаються і це дуже стимулює далі мандрувати.

Страх

Взагалі, ходить думка, що подорожувати одному – це небезпечно та дуже складно. Я ж людина, яка наодинці проїхала вже близько чотирьох тисяч километрів. Я людина з інженерним складом думки, тому у мене є своя статистика чи то формула, як ловити машину.
Коли ти кудись збираєшся їхати автостопом, то можеш з точністю до однієї, півтори години визначити, коли ти потрапиш у те чи інше місце. Під час їзди по міжнародній трасі, то маєш вираховувати 1 годину на 100 км їзди. І брати люфт на півгодини, що тебе просто можуть не підібрати. Тому що це все дуже ситуаційно. За одну поїздку було таке, що я сідав у іншу машину, як тільки виходив з попередньої, а наступну вже чекав 2 години і 15 хвилин, ще й за 5 км від того місця, де мене висадили

Наодинці, вдвох чи, може, компанією?

Якщо ти їдеш не сам, то найкраща комбінація – це хлопець і дівчина. Взагалі, дівчат дуже швидко підбирають, бо хлопців більше бояться. Мало що, може, в нього якась погана думка в голові. Заріже чи ще щось 🙂 Я дійсно від однієї жінки чув таку версію, коли вона мене із жалю підібрала, бо я стовбичив ті самі 2 години і 15 хвилин на дорозі. Тобто, жахіть я наслухався багато та вони справді ходять по водіях, по людях, тому будьте готові, що не всі горітимуть бажанням вас підібрати. З цього і випливає, що дівчат підвозять частіше, бо це ж дівчинка, вона нічого поганого заподіяти не зможе. А от пару підбирають ще частіше. Зі своїх особистих спостережень можу сказати, що до хлопця і дівчини зупиняються у 7-10 разів швидше, ніж до просто самотнього юнака. Я мав можливість поїздити з дівчинкою і ми ніколи не чекали машину довше п’яти хвилин.

Мандрівка

Саме у слово ‘’мандрувати’’ я вкладаю значення ‘’подорожувати без чітких рамок у просторі та часі’’. Адже, подорожуючи автостопом, ти ніколи не зможеш сказати:’’ось, у Києві я буду о 14:05’’. Все, що ти можеш сказати – це: ’’до 14:00 я доїду до Києва, а може і не доїду, а може я буду ввечері о 20:00, а може я зараз зловлю машину, яка мене везтиме зі швидкістю 150 км/год і я доїду о 12:00’’. Ти не можеш наперед продумати до деталей і не можеш орієнтуватись на конкретний час. Тобто, воно все буде, як буде:) І це дуже класно тим, що ти не береш на себе оці всі розрахунки та відповідальність за це. Ти просто їдеш. Ти можеш думати про якусь цікаву тему, читати книгу, розмовляти з водієм.

Чим більше ти маєш часу, тим більше простору ти можеш об’їхати.

Якщо у тебе є один довгоочікуваний вихідний, то ти можеш спокійно поїхати у будь-яке місто, яке знаходиться за 200 км від тебе, подивитися його ‘’від і до’’ та спокійно у той самий день повернутися додому.


5 порад автостоперам-початківцям:

  1. Не беріть собі великі відстані. 200-300 кілометрів – це більш, ніж достатньо на перший раз. Або, по стандарту – зі Львова до Києва.
  2. Не варто починати їздити самому. Особливо, якщо ви зовсім недосвідчені у цій справі. Адже, дуже легко загубитись чи щось переплутати та поїхати не тією дорогою. А також, дуже легко впасти у відчай.
  3. Завжди треба мати з собою мапу. Наприклад, maps.me – це дуже зручна офлайн-мапа на телефон, або звичайна друкована мапа. Ви постійно маєте знати, де знаходитесь.
  4. Завжди треба мати про запас час, гроші і крайній варіант, де переночувати. Це може бути каучсерфінг або просто якісь знайомі.
  5. Не бійтесь мандрувати. Це завжди круто і легко.

Хости

Мій перший хост – це взагалі дикий треш. Це було, коли я і дві дівчинки їздили в Тернопіль. І людина, яка нас приютила – це чоловік років за 50. Мені здається, що довга відсутність сексу в його житті сильно на нього вплинула. Він постійно жартував про щось пошле, говорив якісь дурниці та намагався лізти до дівчат. Скажімо так, людина не дуже приємна. Але з іншого боку, він нам показав вхід на дах його будинку, де ми вечорами сиділи, пили пиво та розмовляли.
Тобто, ти ніколи не дізнаєшся наперед, яка людина на тебе чекає. Але серед усіх мінусів завжди можна знайти величезні плюси.

Від себе хочу сказати, що якщо тобі не подобається водій у машині, щось тебе відштовхує від нього, або хост чомусь тобі неприємний. Ти можеш його боятися чи просто відчувати щось не те біля нього. То краще відмовитися. Не сідати в машину, придумату дурну відмазку, щось типу: ’’ой, ви в Київ їдете, а мені у Житомир треба’’, переночувати у знайомих чи у хостелі. Краще зайвий раз перестрахуватись, ніж наражати себе на небезпеку.

 


5 ознак ідеального автостопера:

  1. Рюкзак. Це найпотрібніший і найвизначніший атрибут автостопера.
  2. Невеличка сумка, де лежать всі документи і її всюди можна з собою носити.
  3. Сильні руки. Тому що тримати витягнутий палець, коли попри тебе проїжджає не один десяток машин – складно.
  4. Сила духу. Адже, коли тебе не підбирають годинки три, то найпростіше – це сказати ‘’ой, все, піду-но я в найближче село, сяду на якусь собаку і доїду додому швидше, ніж ось так’’. Тому, головне не падати духом.
  5. Позитивний настрій. Адже, з кислим фейсом тебе ніякий водій не захоче підвезти. Треба себе позитивно налаштувати, завжди посміхатись і бути доброзичливим до людей.

Дмитрик Юлія