Музей просто неба й містечко-бунтар

Вона показує норов шаленим вітром, котрий на свій лад зачісує тобі волосся. А рясний дощ раптово отак посеред зими вирішує втамувати спрагу вод, в яких купаються кольорові будиночки. Це Венеція – вибаглива італійка, котра не може залишити байдужим жодного зі своїх гостей.

У Венеції кожен житель вірний своєму району фактично упродовж усього життя. Тут безліч вузеньких вулиць. І багато з них мають абсолютно однакові назви. Тому при адресуванні листа венеціанцю вказують прізвище та ім‘я, назву району й будинку. А вулиця не так вже й важлива.

Венеціанський гондольєр – чи не найцікавіша професія. Вона зазвичай передається у спадок від батька до сина. Тому потрапити до числа гондольєрів непросто. Скласти іспит на гондольєра – неабияк важко, втім це квиток у забезпечене майбутнє. У випадку невдачі на іспиті багатьом охочим завоювати цю професію у Венеції доводиться переїжджати з сім’єю в інше місто, країну, ба навіть – на інший материк у пошуках роботи.

Якщо ви побували у Венеції і не придбали собі маску – місцевий оригінальний сувенір – то майже вчинили гріх. Дивитися, як маскарері трепетно трудиться над своїм виробом у маленькій крамничці-майстерні, виліплюючи з пап‘є-маше чергову маску, а потім розмальовує її яскравими візерунками та приклеює з обох боків стрічку, можна безкінечно довго. Бо все, що робиться з любов‘ю до своєї справи, зворушує і надихає.

Якщо ви ще не побували тут досі, якщо вас вже давненько тягне в це казкове містечко з веселковими будинками, котрі хочеться попідпирати обома руками, йдучи тоненькою стежкою вулиць… Якщо ви хочете вкотре насолодитися пейзажно-картинковими містками або ж завмерти на мить від оперного співу талановитого гондольєра, що керує вашим човном… Якщо вам хочеться просто посеред вулиці з‘їсти шматок щойно витягнутої з печі найсправжнісінької піци, випити бокал благородного вина чи ароматного капучино з ніжною піною, то … Негайно пакуйте валізи й чимдуж мчіться сюди!

Венеція чекає на вас! І найкращий подарунок, який вона може зробити, – то дозволити загубитися в ній. А це, повірте, неабияка радість.

Автор тексту та фото Іра Королюк