Про жіночність

Що перше спадає на думку? Сукня, косметика, підбори чи красива зачіска? Я пошукала тлумачення слова для себе, бо якось дивно і неприродньо воно звучить у нашому світі тепер. Мені спочатку хотілося кращого відповідника, “гучнішого синоніма”, але це прекрасне слово, яке не потребує нічого більше. Жіночність – це сильна енергія, яка тече жінкою та робить її унікальною. Це спосіб мислення і гармонія зі своїм тілом. Це погляд, який сягає найпотаємніших глибин, зачіпає найтонші струни. Жіночність – це манера поведінки, вміння гідно триматися, спокійно реагувати на образи, оцінювати об’єктивно ситуацію. Це свобода і розслабленість, одночасно з постійним контролем всього, що відбувається довкола. Звичайно, інколи це гра, але яка вишукана та елегантна, яка майстерність, який шарм!

Це поведінка, яка читається у кожному русі. Це маленька деталь, котра проглядується у звичайному жесті. Ви зауважували, як жінки поправляють волосся? За приготуванням вечері або коли п’ють каву чи вино, у черзі в магазині чи коли приймають у дарунок квіти? Це мистецтво, друзі мої. Те, як граційно, ретельно, ніби ненароком вони поправляють своє волосся демонструє їхній характер. Цей момент і п’ятнадцяти секунд не займає, але вже який він промовистий. Помічали цю коротку мить, коли жінка заходить у ресторан і шукає очима свого обранця на цей вечір? Чоловік підіймається, її ніжна посмішка, рука на його плечі, поцілунок, вона віддає із вдячністю своє пальто, ставить поруч сумочку і сідає. Ця мить може розповісти про неї більше, аніж усі поети разом взяті.

Помічали, як лагідно і граційно жінки запалюють свічки? Так, ніби вогонь завжди був їхньою стихією. А може і досі є, бо вони вміють спалювати за собою мости. Хоча зачасту це вогонь сміливості, тепла, легкості та відданості. Якщо задуматися, жіноча енергіє і є тим найвитонченішим вбранням. Насправді, жінкам потрібні роки, щоб навчитися носити її з гордістю. Але коли вже їм це вдається, начувайтеся, мужчини. Не будьте телепнями, дивіться глибше.

Мистецтво бути граційною у велетенському в’язаному светрі, хтозна, як нам це вдається. Ці внутрішні відчуття важко описати. Найголовніше, дозволити відчувати себе такими, якими нас створила природа. Занадто відвертими або чуйними, мрійницями чи воїнами. У вашому погляді завжди мерехтить іскорка кохання. Все, що залишилось – відчути себе, бути чесною та відвертою з собою до самого кінця.

Автор Ксенія Кравчук