Як багато означає звичайний глобус

У моменти своєї найбільшої прокрастинації переглядала  стандартні додатки на планшеті, котрі за п’ять років навіть не відкрила жодного разу. І натрапила на додаток “Світовий час”, там такий велитенський глобус і показує годину в кожному куточку нашого світу. Я почала крутити глобус, збільшувати, проглядати де зараз котра година. Так цікаво уявляти, чим живе і як котрась країна. Особливо Кенія чи Фінляндія, чи може Гренляндія (дослівно “зелена країна”). Країни, про які знаємо не так багато (ми – пересічні). Якщо кожній людині дати в руки глобус  і залишити її з ним, то скільки б амбіцій у їхніх серцях народилося за кілька хвилин.

Я дивлюся на цей віртуальний глобус і думаю який гігантський наш світ! Це ж неймовірно, побувати у кожній країні! Відкрити кожен народ для себе, пережити досвід подорожей. Мова не йде про фінанси, можливості чи все те, що тягарем висить на людині, котра планує побачити світ. Я говорю про амбіції. Чому в нас так мало амбіцій? Сотні людей живуть своїм маленьким життям у своїх маленьких містах і думають, що це і є межа. А я собі думаю: “А як там, в тій Антарктиді”. Це ж зовсім інший світ! Досвід, який ми отримуємо в ході мандрівки, він безцінний. Так сумно прожити життя і нічого не бачити, бодай щось, хоть трішечки, одним оком. Просто нехай це прапор іншої країни на красивій будівлі чи лісабонський трамвай, вколотися якимось гігантським кактусом чи може просто скуштувати щось таке незвичне. Це ж дрібниці, але вони будують наше життя. Зовсім іншого тебе, зовсім інше твоє життя.

Існує стільки всього, що можна позичити в інших культурах, що і зробить наше життя простішим. Скільки крайніх точок, загадкових міст, скільки всяких див заховано від нас у цілому світі. Це ж лише  уявити всі ці океани, льодовики, джунглі та піски. Коли дивимося на горизонт, ми ж бачимо таку піщинку. Малесеньку частинку світу, а нам здається, що це так далеко і так багато. Скільки всього ховається за штампами на митниці, поштовими листівками, сувенірними ятками. Так багато різних культур, традицій, історій, звичаїв.

Чому ми так мало відкриваємо себе світу? Навіть якщо говорити не про подорожі фізичні. Мені здається, багаж знань про культури та їхні традиції робить своє. Погодьмося, дуже легко за бажанням проектувати чиюсь культуру на конкретні ситуації із власного життя. Це ж ніби, коли є проблема, але багато варіантів її вирішення з можливістю поєднати навіть кілька з них.

Мені здається, простота – одна з основних філософій інших країн. Простота у своїй зовнішності та простота внутрішнього світу, в стосунках, в спілкуванні, в поведінці, у знайомстві чи виборі. Ця ейфорія від простоти всюдисуща і така солодка!

Я не вважаю подорожі надзвичайно легкими в реалізації, бо коли поцікавитися числом українців, котрі не мають змоги виїхати, стає аж страшно. Це нормально, бо є обставини, сім’ї, умови. Але мені чужі думки пасивних людей. Банально тому, що інші країни та подорожі змінюють, вносять щось своє та відкривають очі на різноманітні речі. Виявляється, щось є за межами області чи навіть країни. Зовсім не про патріотизм мова, не про те, що десь добре, а десь погано, не про статуси чи гроші, не про вихваляння, не про зверхність.

Про амбіції. про те якими ми стаємо після подорожей. про те, як змінюється ми. про те, що стільки всього незвіданого. а ми можемо так багато дізнатися. дещо заховане, щось відкрите, але світ такий великий! кожен знайде щось для себе, завжди і всюди. про досвід. про людей (таких як ти) але інших. про те, що стільки народів, яких ти не розумієш. а як багато таких, що розумієш. про те, що можна знайти спільну мову завжди і всюди. про те що наша земля це безмежна кількість маленьких світів. про те, що якщо ми хочемо, то можемо бути світлом. бути тут і там. зникати і з’являтися. про довіру. про розчарування. про квитки і як багато вони можуть змінити. про те, що одна і та сама фраза – це завжди різна фраза. про колір шкіри. про вибір. про різні-різні ситуації. про подорожі, які вчать життя. або жити. ні, вони вчать  і того, і того. про очікування і дорогу. але це завжди насолода. про те, що ми такі вільні. як птахи. самі собі обрізаємо крила. про історії. врешті, про імена, котрі ти навіть вимовити не можеш! про те, що гроші це не рівноцінно можливостям. про те, що кожен день це скарб. твій. мій. наш. виявляється, так легко ділитися скарбами. найпростіше це роблять незнайомці. про те, що треба посміхатися, йдучи по вулиці. бо це життя. одне. ти не знаєш конкретної дати. потрібно встигнути все. про цілі. про твою мету. про спільні плани. про самотність і що це не страшно. нічого не страшно, бо усі ми сестри і брати. про те, що тобі допоможуть всюди. про питну воду і її ціну. про твоє уявлення стосовно життя. ти думаєш, що знаєш багато. про кольорові банкноти. у кожної країни свої. про слова і їхню силу. Я можу продовжувати до безкінечності, але ніколи в твоєму напрямку, бо для кожного це своє, воно все у твоєму серці.

 

Автор Ксенія Кравчук